Трагедія затоплених водами Дніпра сіл: Самовиця, Мутихи та Більки
Півстоліття тому села Черкащини "потонули" у Дніпрі, а колишнім жителям сіл і нині сняться квітчасті луки і переповнені рибою озерця.
У Черкаському обласному краєзнавчому музеї є карта найбільшого за площею водосховища на Дніпрі – Кременчуцького. На ній чорними плямами виділені пункти, що потрапили в зону затоплення. Всього – 212 населених пунктів, або 39,6 тис. дворів з населенням 133 тис. осіб. У цьому списку є і старі козацькі села Самовиця, Мутихи та Більки, які містилися на лівому березі Дніпра на відстані 5 км від м. Черкас і були відомі ще у XVI столітті.
У Черкаському обласному краєзнавчому музеї є карта найбільшого за площею водосховища на Дніпрі – Кременчуцького. На ній чорними плямами виділені пункти, що потрапили в зону затоплення. Всього – 212 населених пунктів, або 39,6 тис. дворів з населенням 133 тис. осіб. У цьому списку є і старі козацькі села Самовиця, Мутихи та Більки, які містилися на лівому березі Дніпра на відстані 5 км від м. Черкас і були відомі ще у XVI столітті.
Будівництво Кременчуцького гідровузла розпочалося у 1954 році, а вже через сім років закінчилося заповнення Кременчуцького водосховища. Всього вздовж русла Дніпра було створено шість штучних водойм. Новостворені водосховища мали служити для вироблення електроенергії, поліпшення умов роботи водного транспорту і судноплавства, водопостачання населених пунктів і підприємств, зрошення сільськогосподарських земель, рибного господарства, боротьби з повенями, розвитку рекреації і водних видів спорту.
Але, за сухим фактажем і добрими намірами, якими керувалася правляча верхівка тогочасної держави, прихована страшна дійсність. Через будівництво Кременчуцького гідровузла було завдано великого удару екології, порушено віковічний, збалансований обіг води в природі. Довкілля Придніпровської долини з безліччю озер, лісів, боліт, річок, багатих фауною і флорою, було знищене. Квітчасті луки, які слугували основною кормовою базою, пішли в небуття. Та найболючішого удару зазнали мешканці затопленої зони. Люди були виселені з прадідівської землі, де не одне століття вівся їхній родовід.
На сайті розміщено історичні дані рукописів краєзнавця К.Ф.Кушнір-Марченка (1877-1956) та полковника у відставці П.П Лута (1936-2008), документів Черкаського і Полтавського обласних архівів та спогади старожилів. В каталозі статей можна знайти розповіді очевидців подій, цікаву інформацію про історію, культуру, звичаї, побут жителів затоплених сіл Самовиця, Мутихи, Більки. Цей сайт допоможе багатьом відшукати своє коріння та, навіть, побудувати генеалогічне дерево.
Сайт створив онук Костенка Степана Васильовича, жителя затопленої Самовиці, - Фай Владислав Анатолійович. Матеріали зібрані Лут Миколою Олександровичем, сином Лут Олександра Степановича з Мутих та Штанько Валентини Володимирівни з Самовиці.
