Ця інформація зібрана зі слів старожилів і на даний час не має ніякого документального підтвердження. Будемо вдячні за любі дані стосовно цієї неординарної особи.
Месевря Павло Аггейович народився в селі Самовиця 13 січня 1890р. Жив на Заровці біля Захарченка Івана Івановича (Олененка).
За чутками в молодості в ніч на Івана Купали зірвав цвіт папоротника і заволодів магічною силою.
Служив у царській армії. З початком першої світової війни був мобілізований на фронт.
Воював разом з односельцем Коробкою Логвином Григоровичем. Мав звання унтер-офіцера та командував взводом розвідників. Був дуже сміливий. Часто ходив в тил ворога і жодного разу не повертався без «язика». Мав численні поранення. За мужність і відвагу був нагороджений трьома Георгіївськими Хрестами (за радянських часів це прирівнювалось до звання Героя Радянського Союзу).
Після революції 1917р. повернувся в рідне село. Організував озброєний загін з місцевих жителів, в кількості близько 10 осіб, який називали «банда Гаєнка».
Ймовірно до складу банди входили: Гудзь та «Грищенко» з Самовиці, Овсій з Митьок, один житель з Бузьок, та ще декілька осіб.
За однією (офіційною) версією , бандити грабувала прямуючих до Черкас торговців і заможних людей, гуляли та пиячили. Місцевих жителів залякували і насильно забирали в банду. По чуткам частину награбованого роздавали бідним. За іншою версією, Месевря активно боровся проти встановлення більшовицької влади у рідному селі, виступав за створення «незалежної Самовиці, стояв на захисті інтересів односельчан і не дозволив нікому захватити жодного клаптика Самовицької землі». Можливо ватажок мав зв’язки з більш відомими повстанськими загонами Нагірного і Келеберди з Вереміївки та Холодноярською республікою.
Свідчень про вбивства або насильства з боку членів банди немає. За винятком факту, що взимку 1920р. Месевря втопив в ополонці місцевого озера декількох червоноармійців з обозу, які квартирувалися в хаті Шемшур Одарки Семенівни.
У 1921р. з Золотоноші прибув каральний загін і знищив банду «Гаєнка» на хуторі Гребенюків, біля озера Довгеньке за 3 км. на південь від Самовиці. Ватажка зарубали шаблею, інші були застрелені. Їхні тіла перевезли в сільський пожежний сарай, що на пісках біля магазину. За наказом всі були поховані в окремій могилі на місцевому кладовищі. З родичів Месеврі залишилась тільки рідна сестра Прітченко Ганна Аггеївна (Геївна) 1896р.н., яка в 1927 р. підняла питання про несправедливість дій влади: «мого брата вбили, а деякі односельчани, які якийсь час також були в банді, залишились безнаказані». Відбувся суд по даній заяві, але нікого так і не засудили.
