З рукописів Кушнір-Марченка.
Клим Захарович Ващенко народився в с. Самовиця в 1718 р.
Оженився в 1740 р. Через 13 років його жінка Гапка умерла залишивши йому трьох дітей. Та Клим не впав духом, завдруге оженився. Взяв дівку Оляну – дочку дуже заможного козака в с. Вороненцях Івана Федька, котрий в придане своїй дочці «уступив» в далекому степу орної землі днів на 100, та сінокосу на 1000 копиць 30р. Було це 1757р. червня 1-го дня.
До тієї землі Клим ще й прикупив там же у іркліївської козачки Наталки Щербачки сінокос на 150 копиць. У гребінського козака Пилипа Гнатенка там же купив орної землі на 30 днів, та сінокосу на 400 копиць за 28 карбованців в 1757р.
При цьому селі в толоці сінокіс на 50 копиць купив 1741р. у Михайла Гуенченка з Кропивни за 3крб. Ще сінокіс урочищі грушки на 100 копиць.
П’ять лісів за с.Богушковою Слобода і під с.Коробівкою дісталися Климові за його покійною жінкою.
З отоким великим майном Клим в 1760р. мав старшинський чин військового товариша, де і як він його здобув нам не відомо.
В 1765р. Клим віддав свою дочку Дарью за васютинського панича Дмитра Тимофійовича Ісаєвича і через таке сватання Клим став ще більшим паном.
Здобувши немало різної землі, сінокосу та лісу, Клим Захарович не забув ще й своїх селян, котрі з дідів прадідів ходили в с.Мутихи до церкви. Він більшістю на свої кошти з допомогою селян в 1761р. збудував у своєму селі невелику «рублену» церкву.
Для церкви знайшов попа з ним по документу умовився, аби він не оббірав за різні треби бідних селян. Нову свою церкву він постачив все що було потрібно для церкви і при ній заснував «братство», де й сам був членом працюючи на добробут своїх селян. При церкві Клим не забув збудувати й школу для селян, бо такої в інших селах поблизу не було.
Мав цей Клим ще й трьох рідних братів, з котрих один Пилип десь дістав чина військового товариша. Другі брати були козаками, а коли з’явилася Дворянська грамота 1785р., то Клим увів всю свою рідню у дворяни з прізвищем Захарченко*.
Клим Захарченко помер 1792р.
*Ващенко Клим Захарович мабуть мав сільське прозвище пов’язане з «Захарів» або «Захарович».
Оженився в 1740 р. Через 13 років його жінка Гапка умерла залишивши йому трьох дітей. Та Клим не впав духом, завдруге оженився. Взяв дівку Оляну – дочку дуже заможного козака в с. Вороненцях Івана Федька, котрий в придане своїй дочці «уступив» в далекому степу орної землі днів на 100, та сінокосу на 1000 копиць 30р. Було це 1757р. червня 1-го дня.
До тієї землі Клим ще й прикупив там же у іркліївської козачки Наталки Щербачки сінокос на 150 копиць. У гребінського козака Пилипа Гнатенка там же купив орної землі на 30 днів, та сінокосу на 400 копиць за 28 карбованців в 1757р.
При цьому селі в толоці сінокіс на 50 копиць купив 1741р. у Михайла Гуенченка з Кропивни за 3крб. Ще сінокіс урочищі грушки на 100 копиць.
П’ять лісів за с.Богушковою Слобода і під с.Коробівкою дісталися Климові за його покійною жінкою.
З отоким великим майном Клим в 1760р. мав старшинський чин військового товариша, де і як він його здобув нам не відомо.
В 1765р. Клим віддав свою дочку Дарью за васютинського панича Дмитра Тимофійовича Ісаєвича і через таке сватання Клим став ще більшим паном.
Здобувши немало різної землі, сінокосу та лісу, Клим Захарович не забув ще й своїх селян, котрі з дідів прадідів ходили в с.Мутихи до церкви. Він більшістю на свої кошти з допомогою селян в 1761р. збудував у своєму селі невелику «рублену» церкву.
Для церкви знайшов попа з ним по документу умовився, аби він не оббірав за різні треби бідних селян. Нову свою церкву він постачив все що було потрібно для церкви і при ній заснував «братство», де й сам був членом працюючи на добробут своїх селян. При церкві Клим не забув збудувати й школу для селян, бо такої в інших селах поблизу не було.
Мав цей Клим ще й трьох рідних братів, з котрих один Пилип десь дістав чина військового товариша. Другі брати були козаками, а коли з’явилася Дворянська грамота 1785р., то Клим увів всю свою рідню у дворяни з прізвищем Захарченко*.
Клим Захарченко помер 1792р.
*Ващенко Клим Захарович мабуть мав сільське прозвище пов’язане з «Захарів» або «Захарович».
