| Главная » Статьи » Статті по темі сайту |
Крізь призму п’ятдесятиліття
Газета «Світлий шлях» від 23 травня 2009 року Рубрика «Пам’ять затоплених сіл» Друга половина п'ятдесятих і навіть шістдесяті роки ми¬нулого століття були надзвичайно напруженими для нашого краю. Тоді в Іркліївському, Чорнобаївському, Градизькому (теперішня територія Чорнобаївського району) перестало існувати на своїх споконвічних землям понад 30 великих і малих населених пунктів, які своєю історією сягають у глибину століть і навіть тисячоліть. На їх землях розлилося Кременчуцьке — одне з найбільших рукотворних штучних водоймищ України протяжністю понад 150 км (є інші дані — понад 240 км), ширина якого в окремих місцях доходить до 40 км. Крізь призму п’ятдесятиліття Існують різні думки з приводу доцільності й економічної виправданості цього грандіозного за своїми обсягами проекту. Та історію, як відомо, переписати не можна. Сьогодні красень-Дніпро омиває береги нашого краю, живить водою населені пункти, Кременчуцька ГЕС виробляє електроенергію… А тоді... Неможливо згадувати минуле без болю, жалю, трепетному щему в серці, який нічим і вже ніколи не можна втамувати, заспокоїти. Бо, як не прикро, за пошуком емпіричних, ейфоричних і ще, Бог знає, яких щедрот, багатств і благ матеріально¬го плану, в гонитві за гігантоманією і "досконалістю" масштабних проектів, люди забували враховувати незайманість матінки-природи, первозданність людського буття, нерозривність зв'язку поколінь, тонку і невловиму матерію істинної сутності життя на землі... Сьогодні, віддаючи дань пам'яті затопленим селам, лю¬дям, які в них жили і померли, багатьом ненародженим поколінням, що мали б господарювати, будувати, рости¬ти і прикрашати, ми й започатковуємо цю рубрику, під якою публікуватимемо спогади-розповіді, роздуми, неза¬лежно від оцінок того, що відбулось. І перше слово — то¬дішньому керівникові району — Олександру Тимофійовичу МОСКАЛЕНКУ, якому в ці дні виповнюється 90 років: — В моїй пам'яті — початок 1956 року, коли все це розпочиналося на виконання по¬станови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 31 грудня 1955 року "Про заходи по переселенню населення і переселення на нові місця будівель і споруд у зв'язку з будівницт¬вом Кременчуцької ГЕС". Лише в Іркліївському районі, де на той час я працював головою райвиконкому, підлягало переселенню понад 7000 дворів колгоспників, робітників, службовців, 18 населених пунктів, 11 колгоспів та понад 500 адмінбудівель кол¬госпів, шкіл, лікарень, сільрад та інших спо¬руд, а також належало перенести понад 30 цвинтарів та скотомогильників. Територія, яка мала бути затоплена водами Кременчуцького водосховища, охоплювала 34499 га, 837 — відводилося під захисну дамбу, 544 — під лісозахисну смугу вздовж рукотворного моря. У зв'язку з цим, під 11 нових населених пунктів відводилися, орні землі колгоспів — 20068 га. Отже, кількість сільгоспугідь в Іркліївському районі скорочувалась вдвічі. Не менший обсяг робіт здійснювався і в Чорнобаївському, і в тодішньому Ґрадизькому районах, де належало перенести на нові місця населені пункти не лише з берегів Дніпра, а й з його притоки — річки Сули. А там, нижче по Дніпру, під Кременчуком, між селами Табурище і Власівка, де багато років тому утворився острів Кешинський площею 240 тис. м2, весною 1956 року уже широким фрон¬том розпочався справжній наступ на Дніпро. Ударними темпами зводилось нове селище Хру¬щов (так назвали в честь відомого партійного керівника Микити Сергійовича) для гідробудів¬ників на 100 тис. м2 житла. Сюди переносився і районний центр з Ново-Георгіївська, який зна¬ходився в зоні затоплення. Топографи робили перші топографічні знімки, проводили відбивки контурів майбут¬нього Кременчуцького водоймища, лісоруби приступили до очистки його чаші. Партії ар¬хеологів спішно проводили археологічні роз¬копки в місцях, пов'язаних з добою ранньої цивілізації, з часами Київської Русі. Вести ці роботи доручено було видатним вченим-археологам Ф.В. Копилову, Д.Я. Телегіну, Ю.Ю, Моргунову та багатьом іншим. Великі роботи належало провести вище по Дніпру черкаським мостобудівникам, які мали збудувати гужовий і реконструювати існуючий тоді залізничний міст, що сполучав у районі Чер¬кас лівий і правий береги новоутвореної області. Будувалися механізовані бетонні заводи на лівому і правому берегах, підведена канатна дорога через поки що нешироке русло річки, високовольтна електролінія, йшло бетонуван¬ня мостових опор. А треба було ще подбати про захисну зону, в яку, окрім м. Золотоно¬ша, входили такі населені пункти, як Коробівка, Деньги, Чапаєвка, Мельники, Воронинці, Крутьки, Чехівка, Панське та інші, за¬гальною протяжністю масиву 50 км. Ці населені пункти мала захистити від за¬топлення і підтоплення дамба, адже рівень води в Дніпрі мав піднятися в районі Черкас що¬найменше на 6-7 м. А в самих селах, що підлягали затопленню, день і ніч ішли спочатку підготовчі, а потім і прак¬тичні роботи по підготовці документів по пере¬селенню, визначенню черговості робіт і відпові¬дальних за їх проведення. Звичайно, головна відповідальність у районах, села яких підлягали затопленню, покла¬далася на перших осіб і, зокрема, на голів райвиконкомів, тому-то в Іркліївському ра¬йоні вести організаторську роботу по пересе¬ленню було покладено на мене, до того ж я вже мав відповідний досвід, добре знав села району, бо на цій посаді працював з 1953 року. Але в січні 1956 року в штати Іркліївського, Чорнобаївського і Градизького районів ввели посаду заступ¬ника голови райвиконко¬му по пересе¬ленню. Сюди рекомендували людей, які мали добрі органі¬заторські здібності, авторитет і були здатні організувати цю надзви¬чайно непро¬сту справу, яка торкала¬ся сотень, тисяч людей. У січні 1956 року заступ¬ником голови Іркліївського райвиконкому по переселенню обрали Івана Леонтійовича Загубиногу, який з лютого 1953 року очолював відділ сільського і колгоспного будівництва. Але вже влітку того ж року його звільнили з посади, бо роботи йшли з порушенням графі¬ка, що не допускалося ні в якому разі. Тоді заступником голови райвиконкому по пере¬селенню став Борис Леонтійович Козак (він з вересня 1954 р. до березня 1955 р. пра¬цював заступником голови райвиконкому замість Олексія Івановича Крюнера, якого колгоспники колгоспу "Сталінський шлях" (с. Васютинці) обрали головою правління). Борис Леонтійович мав певний досвід. Але вже в березні 1957 року, коли напруження переселенських робіт зростало, під час ви¬борів нового складу райвиконкому посаду заступника голови по переселенню доручи¬ли Івану Пилиповичу Битьку, який певний час, після відомого колгоспного ватажка депутата Верховної Ради СРСР 2-х скли¬кань Мусія Васильовича Кудя працював го¬ловою правління колгоспу ім. XVIII з'їзду ВКП (б), а отже і набув неабиякого досвіду в господарській діяльності та у вмінні пра¬цювати з людьми, особливо в такий непрос¬тий час. Так ми й вели роботи по пересе¬ленню нових восьми (на території тодішньо¬го Іркліївського району) населених пунктів пліч-о-пліч із бойовим заступником І.П. Битьком. Навіть коли згідно указу Президії Верховної Ради УРСР від 12 листопада 1959 року були об'єднані Іркліївський і Чорнобаївський райони, ми обидва продовжили працювати до завершення справи переселен¬ня в уже об'єднаному районі. В 1959 році переселення з чащі штучно¬го Кременчуцького водосховища на території Чорнобаївського району було заверше¬не. На карті району вже в лютому 1960 року з'явилися новосела: Ленінське, Жовтневе, Новоукраїнка, Придніпровське та нові села, що зберегли старі назви — Червонохижинці, Ско-родистик, Москаленки, Васютинці. А роботи на спорудженні Кременчуцької ГЕС йшли в напруженому ритмі. 1 квітня 1960 року вступив у дію п'ятий агрегат, 20 квітня — шостий, влітку — сьомий, вось¬мий і дев'ятий. 17 вересня напередодні 27-ї річниці визволення рідного краю від німець¬ких загарбників — десятий, згодом одинад¬цятий, а 31 жовтня 1960 року — останній дванадцятий агрегат Кременчуцької ГЕС. 5 листопада 1960 року струм з Кременчуць¬кої ГЕС одержало м. Черкаси. Того ж року гідромеханізатори завершили будівництво дамби довжиною в 23 км, яка захищала від затоплення Чапаївку, Чехівку, Мельники, Крутьки, Воронинці та інші села, сільсько¬господарські угіддя і лісові масиви — близь¬ко 10 тис. га. Швидкими темпами завершувалося будівництво автодороги з твердим покриттямям по дамбі від Чапаївки до Скородистика. Завершувався монтаж Чехівської на¬сосної станції з загальною продуктивністю агрегата 15м3 води за секунду — однієї з дев'яти, які й сьогодні, як мені відомо, діють і перебувають на балансі Черкаською го регіонального управління водних ресурсів. Я коротко зупинився, як ішли органі¬заційні роботи по будівництву штучного Кременчуцького водоймища та нових сіл. Але не можна не згадати людей, які на своїх плечах виносили цю роботу, людей, які тру¬дилися в спецорганізаціях по будівництву рукотворного моря. Пригадується робота Черкаської СМК "Укрмеліострой", працю¬вав там з Мойсинець Анатолій Іванович Ляпкало, якого за досягнуті успіхи в ро¬боті при підготовці до затоплення водойми¬ща Кременчуцької гідроелектростанції Пре¬зидія Верховної Ради Української РСР на¬городила Почесною Грамотою. Таку ж Грамоту за організаційну роботу отримав і я, як голова райвиконкому. Від редакції: Звичайно, жаль того, що під водами Кременчуцького водоймища залишились величезні площі, на яких випасали чис¬ленні стада худоби не тільки Іркліївського району. Багато керів¬ників колгоспів Чорнобаївського райо¬ну домовлялися з керівниками госпо¬дарств і виганяли на випаси в літній період і свої колективні стада корів та молодняка ВРХ. Таку можливість втрачено назавжди, а з нею — і при¬родну дармову кормову базу, що дава¬ла людям екологічно чисту продукцію тваринницької галузі... Історія дасть свою оцінку головорукотворенню в будівництві Кременчуць¬кого моря. От тільки ніхто з тих, хто задумував цю грандіозну справу, вже ніколи не відповість нам і нашим на¬щадкам на запитання про альтерна¬тиву, збереження того, що втрачено назавжди. А що з цього приводу думаєте Ви? Чекаємо відгуків. | |
| Просмотров: 1545 | Рейтинг: 5.0/2 |
| Всего комментариев: 0 | |
